сидїло ледве десять подорожних. Кондуктор спитав їх, чи не відступили би на кільку хвиль своїх місць двом панам, що мають полагодити між собою гонорову справу.
Подорожні заявили, що з великою приємностию зроблять сю прислугу і не гаючись повиходили на платформу.
Сей ваґон, довгий 50 стіп, був дуже пригідний до наміреного поєдинку. Противники могли цїлком свобідно іти один напротив другого переходом поміж лавками і могли стріляти до себе скільки їм забагло ся. Услівя поєдинку уложено дуже скоро. Пан Фоґ і полковник, кождий з шестистрільним револьвером, війшли до ваґона, а сьвідки, що лишили ся на дворі, замкнули за ними двері. Порішено, що при першім свистї льокомотиви мають противники стріляти… відтак, по двох мінутах мали сьвідки отворити ваґон і забрати звідтам обох джентельменів.
Се все було дуже просте; так просте, що і Фіксови і Паспартутови трохи серце з жалю не пукло.
Минуло кілька хвиль, всї ждали на умовлений знак, коли нараз роздав ся дикий крик. Почули ся вистріли, але гук не виходив з воза, де були Фоґ і Проктор. Стріли розлягали ся здовж цїлого поїзду а з середини чути було страшенний крик.
Полковник Проктор і пан Фоґ, оба з револьверами в руцї, вибігли в одній хвили з ваґона і кинули ся наперед поїзду звідки доходив найсильнїйший гук стрілів і крик.
Кождий відразу догадав ся, що на поізд напали Сіукси.
Ті сьміливі Індияни нападали на поїзд вже не перший раз; они й давнїйше пробовали сего і задержу-
