женуть они так скоро по рівних прериях[1], особливо єсли мають вітер в плечї, що рівняють ся, а навіть може й перевисшують поспісшні поїзди.
Торг з властителем саний пішов гладко, сильний західний вітер сприяв їздї, снїг зверха замерз, тож Медж зобовязав ся заїхати до зелїзничої стациї в Омазї за кілька годин. Звідтам відходить богато поїздів кількома зелїзничими шляхами до Чікаґо і до Нового Йорку. Не було неможливо надолужити опізненя. Отже не надумуючи ся треба було відважити ся на сю авантурничу їзду.
Пан Фоґ хотїв охоронити паню Ауду перед мукою їзди на вільнім воздусї в сїй студени, що збільшає ся ще в наслїдок скорого бігу саний, длятого радив їй лишити ся на стациї Керне під опікою Паспартута. Честний хлопчище мав взяти на себе обовязок перевезти єї лїпшими дорогами і серед вигіднїйших обставин до Европи.
Однако панї Ауда не хотїла розлучити ся з паном Фоґом, з чого очевидно найбільше тїшив ся Паспарту. Він не хотїв би був за нїяку цїну лишити свого пана, тим більше, що з ним мав їхати Фікс.
Що гадав собі полїцийний аґент, сего не можна би сказати. Чи поворот Пилипа Фоґа захитав єго пересьвідченє, чи може уважав він єго за такого скінченого драба, що був би в силї об'їхати довкола землю і вважати себе в Анґлїї цїлком безпечним? Може бути, що Фікс змінив дїйстно свій суд що-до пана Фоґа, але мимо того стояв твердо при своїм намірі виповнити обовязок і длятого бажав може горячійше як всї, щоби пан Фоґ вернув як найскорше до Анґлїї.
- ↑ Прериї се американьскі степи.
