В Омазї, тім значнім містї Небраски кінчить ся властива зелїзниця Тихого Океана, що лучить Сан Франціско з долиною ріки Міссісіпі. З Омаги веде до Чікаґа просто на всхід зелїзниця „Чікаґо-Рок-Айлєнд-Род“. При сїм шляху лежить пятьдесять стаций.
Поїзд, що відходив до Чікаґа, стояв вже готовий до від'їзду і наші подорожні мали ледве на стільки часу, щоби вбігти до ваґона.
З незвичайною скоростию переїхав поїзд останню часть Небраски і через Кавнсіль-Блєфс і Айове-Сіті[1] в'їхав в державу Айове. В ночи переправив ся в Девенпортї через Міссурі і минувши Рок-Айлєнд дістав ся до Іллїнойс. На другий день, 10-го грудня, о четвертій годинї перед вечером в'їхав на стацию в Чікаґо. Се місто відбудувало ся було вже по величезнім огни в 1871. роцї і красше як перед тим розсїло ся на березї пречудного озера Мічіґен.
Чікаґо віддалене від Нового Йорку ще девятьсот миль; але кільканайцять поїздів денно перевозить звідси подорожних до сего найбільшого американьского міста. Гарна льокомотива Чікаґоско-Пітсбурскої зелїзницї гнала так скоро, немов би знала, що поважаний джентельмен не має нї хвильки часу до страченя. Як блискавка перебігла через держави Індияну, Огайо, Пенсильванїю, Ню-Джерсі, попри міста з старинними назвами[2], з котрих деякі хоч мали улицї і зелїзницї, але не мали ще домів. Вкінци показав ся Гедзен[3]; 11-го
