даю, що він приїде бодай о двайцять днїв пізнїйше, а старий льорд Ельбермель певно програє своїх пять тисяч фунтів!
— Се ясна річ, — відповів Вальтер Ральф — завтра предложимо лише братям Берінґам квіт пана Фоґа і конець на тім.
В сїй хвили вибив годинним осьму годину і сорок мінут.
— Ще пять мінут, — сказав Андрій Стюарт.
Всї пять зглянули на себе. Може бути, що серце у них трохи скорше било, однако й заклад був значний, навіть для добрих грачів! Але они не хотїли дати сего пізнати по собі і на зазив Самуіла Фалєнтіна засїли до картового столика.
— Я не віддав би мого чотиротисячного удїлу хоч би менї давали до него ще й три тисячі девятьсот девятьдесять девять фунтів!
Вказівка стояла тепер на осьмій годинї і сорок двох мінутах.
Грачі розібрали карти, але їх очи були звернені на годинник і хоч як певні себе були, то однако видавались їм мінути незвичайно довгі.
— Осьма і сорок три мінути, — сказав Тома Флєнеґен, збираючи подані єму Ральфом Вальтером карти.
На хвилю запанувала тишина в великій клюбовій сали. Але з надвору доносив ся гамір і шум товпи, а нераз і голосний крик. Маятник годинника значив з математичною точностию секунди. Кождий грач міг числити шістьдесяті части мінути.
— Осьма година і сорок чотири мінути! — сказав Джон Сулїван голосом, що виразно вказував на єго зворушенє.
