Коли він вийшов з мешканя сьвященика була осьма година і трийцять пять мінут. І він біг як шалений, немов гураґан кидав перехожих на землю та по трех мінутах прибіг задиханий до комнати Пилипа Фоґа при Севіль-Ров.
Він неміг говорити.
— Що стало ся? — спитав пан Фоґ.
— Прошу пана… весїлє… неможливе…
— Неможливе?
— Неможливе… на завтра.
— Чому?
— Бо завтра… недїля!
— Понедїлок, — відповів пан Фоґ.
— Нї… нинї… субота.
— Субота? Не може бути!
— Так, так! — кликнув Паспарту. — Ви помилили ся о один день! Ми приїхали двайцять чотири годин скорше, але тепер маємо лише десять мінут часу!
І він вхопив з незвичайною силою пана Фоґа за руку та витягнув єго з хати.
Так вийшов пан Фоґ зі своєї комнати і з дому і не надумуючись скочив до дорожки, обіцяв візникови сто фунтів та переїхавши по дорозї два пси і спинивши пять возів, приїхав до Клюбу реформи.
Годинник показував осьму годину і сорок пять мінут, коли він увійшов до великої клюбової салї…
Пилип Фоґ об'їхав землю в вісїмдесятьох днях і виграв двайцять тисяч фунтів штерлїнґів!
Тепер питанє, як се могло стати ся, що такий точний, такий поважний чоловік як Пилип Фоґ помилив ся о один день? Звідки пішло, що він гадав, що