— Простїсїнько. Там забрав індийску почту листову і від'їхав в суботу о пятій годинї вечером. Будьте терпеливі, він мусить вскорі надійти Але я дїйстно не знаю, як ви зможете пізнати сего чоловіка, єсли він їде „Монґолїєю“, після опису, що вам з Лондона надіслали.
— Пане консуль, — відповів Фікс, — таких людий радше вітрить ся, як пізнає ся. Треба мати т. зв. нюх, т. є. осібний змисл, на котрий складає ся слух, зір і нюх разом. Я вже не одного такого джентельмена прихопив, і єсли тілько мій злодїй їде кораблем, то ручу вам, що він не виховзнесь з моїх рук.
— І я був би радий з того, се-ж велике злодїйство.
— Знамените злодїйство, — відповів аґент одушевлений. Пятьдесять пять тисячів фунтів! — Така штука не кождому трафить ся; злодїї малїють! Раса сьвітових злодїїв вимирає і теперь злодїй за кілька шилїнґів іде на шибеницю.
— Пане Фікс, — сказав консуль, — ви так говорите, що я вам щиро бажаю щастя; але кажу ще раз, що бою ся чи в тих обставинах удасть ся вам винайти злодїя. Атже після опису, який ви одержали, виглядає сей злодїй на дуже честного чоловіка.
— Пане консуль, — відповів аґент научаючим тоном, — великі злодїї виглядають все на порядних людий. Погадайте, що ті, що виглядають як опришки, не мають иньшого вибору як бути порядними, бо инакше поарештовано би їх. На честні облича треба найбільше уважати. Правда, се тяжка річ, але оно вже не ремісло, се вже штука.
Як видно, не хибувало Фіксови самолюбства.
Тимчасом беріг чим раз більше оживляв ся. Моряки всяких народностий, купцї, фактори, носильцї, фел-
