дуже важна. Сама лише індийска компанїя видає на се до 800.000 фунтів річно. За ті гроші устроєно в кількох пристанях склади і в тих далеких морях коштує бочка[1] угля до 80 франків[2].
„Монґолїя“ мала ще до Бомбаю 1650 миль, отже потрібувала в Стемер-Поен чотири години, щоби набрати достаточну скількість угля.
Однако сей перестанок не зробив нїякої ріжницї в проґрамі Фоґа і він вже се передвидїв а до того прибула „Монґолїя“ замість 15 жовтня перед полуднем, як було заповіджене, вже 14. вечером, отже о 15 годин скорше.
Пан Фоґ висїв з служачим на берег, щоби дати підписати консулеви свій паспорт. Фікс неспостережено прилучив ся також до них. Полагодивши сю формальність, повернув Пилип Фоґ на корабель докінчити перервану партию віста.
Паспарту шляв ся як звичайно поміж товпою Сомалїв, Баніянів, Персів, Жидів, Арабів і Европейцїв, котрі складають ся на 15-тисячну людність Адена. Подивляв укріплена, що зробили з Адена другій Ґібральтар для індийских вод і величаві цистерни, над котрими анґлїйскі інжинєри працюють доси, 2000 лїт по інжинєрах царя Соломона.
— Незвичайно цїкаві річи! сказав до себе Паспарту, вернувши на корабель. Тепер бачу, що подорож пожиточна, очевидно єсли хоче ся щось нового увидїти.
О шестій годинї вечером порушило ся колесо „Монґолїї“ і корабель опустив пристань аденьску та вскорі опинив ся на Індийскім океанї. Дорогу до Бом-
