звиж 200 мілїонів мешканцїв. Анґлїйске правительство має в Індиях своїх посїлостей безпосередних до 700.000 миль з населенєм до 120 мілїонів душ. Проча часть Індий більше або меньше зависима від анґлїйскої королевої, хоч суть місця в серединї краю, де Індинйцї тїшать ся ще своєю независимостю.
Від року 1756, т. є. від часу коли заложено першу анґлїйску кольонїю в теперішнім містї Мадрас, аж до великого повстаня Індийцїв володїла Індиями всемогучо славна індийска компанія. Она забирала постепенно один край за другим, обіцюючи князеви платити якусь умовлену річну ренту, тим часом не платила нїчого або дуже мало, іменувала свого ґенерального ґубернатора і всїх урядників цивільних і войскових. Тепер вже сеї компанїї нема, а всї єї посїлости перейшли під безпосередне панованє анґлїйскої корони.
З тої причини змінив ся значно вигляд, звичаї і етноґрафічний подїл півострова. Давнїйше відбувало ся там подорож на всякі прастарі лади: пішки, верхом, візком, на барках людий, в ношах, повозкою і т. и. Нинї женуть пароходи Індом і Ґанґесом, а зелїзниця, що перетинає півперек цїлі Індиї їде з Бомбаю до Калькути всего три днї.
Зелїзниця не іде в простій лїнїї через Індиї. Віддаленє Бомбаю від Калькути виносило би тогдї яких 1000–1100 миль і поїзд переїхав би сю просторонь легко в часї меншім як три днї; але се віддаленє збільшає ся бодай о одну третину в наслїдок закруту, який робить зелїзниця на північ до Аллагабада.
О пів до пятої висїли подорожні „Монґолїї“ в Бомбаю, а зелїзничий поїзд відходив точно о осьмій годинї до Калькути.
