на землю. Три браміни кинули ся на него з найбільшим роз'яренєм, тягнули єму з ніг черевики і паньчохи і серед дикого крику почали єго обкладати пястуками.
Сильний і звинний Француз зірвав ся скоро на ноги, повалив одним замахом руки двох з своїх противників, що замотали ся в свою довгу одежу, вискочив в одну мить з паґоди і утїк перед третим Індийцем, що пустив ся за ним на здогін та накликував товпу до помочи.
Таким чином опинив ся Паспарту́ пять мінут перед осьмою годиною, як раз на кілька хвиль перед від'їздом поїзду на двірци, босий, з голою головою та без клунка з закупленими річами, бо й єго згубив в метушни.
Фікс находив ся також між всїдаючими до поїзду. Він видїв, що Фоґ, за котрим прийшов на дворець, хоче з Бомбаю їхати дальше і рішив ся проводити єго до Калькути, а в конечнім случаю ще дальше. Паспарту́ не замітив Фікса, бо сей стояв в тїни, але Фікс чув, як Паспарту́ оповідав панови о своїй пригодї.
— Надїю ся, що таке вам більше не лучить ся, — сказав пан Фоґ і всїв до свого ваґона.
Бідний хлопчище, босий і збитий з пантелику влїз до ваґона за Фоґом, не сказавши нї слова.
Фікс вже хотїв всїдати до иньшого ваґона, коли нараз прийшло єму щось на гадку і він нагле змінив свою постанову.
Лишу ся, сказав до себе. Проступок на індийскій земли… Тепер єго маю.
В тій хвили засвистала льокомотива і поїзд щез в нічній пітьмі.
