нерал, не ножна було нї одного прирівняти до сего цїкавого примірника.
Пилип Фоґ не скривав перед Кромертим свого пляну об'їхати довкола землю і условій під якими підоймив ся тої подорожи. Ґенерал добачував в тім закладї лише цїлком безкористну ексцентричність, що не мала на метї нїякого доброго дїла, а після него кождий чоловік повинен тою гадкою руководитись. Така подорож не принесе очевидно нїякої користи нї самому Фоґови нї нїкому иньшому.
В годину по від'їздї з Бомбаю переїхав поїзд через міст з острова Сальсет на сушу. При стациї Каліян пішов на право бічний шлях, що через Кандаляг і Пунаг доходить до полуднево-всхідних Індий. Поїзд до Калькути ішов в напрямі до Паввель. Від того місця перетинає зелїзниця дуже розгалужені гори західного Ґату, базальтові ланцюхи, порослі аж до вершків густим лїсом.
Франц Кромерті і Пилип Фоґ від часу до часу відзивали ся один до другого і саме тепер розпочав ґенерал:
— Ще перед кількома лїтами, пане Фоґ, були-б ви тут стрітили перешкоду, що була би небезпечна для вашої подорожи.
— Длячого?
— Бо зелїзниця не йшла дальше лише до тих гір і на другу сторону, до стациї Канделяг, треба було або переносити ся в паланкинї або їхати верхом.
— Таке опізненє було би не пошкодило моїй подорожи, я вже наперед обчислив подібні перепони.
— Однако заходила небезпечність, що ви були би попали в дуже немиле положенє задля авантури того хлопця.
