Ранком сего дня в'їхали наші подорожні за стациєю Малїґави в сю страшну країну, що єї так часто скроплювали кровю приклонники богинї Калї. Не далеко звідси виднїла Елльора з своїми величавими паґодами і Аврунґабад, славна столиця грізного Авренґ-Зеба, тепер мале головне місто одної провінцїї відірваної від Нізама. Сею країною володїв колись необмежено, Ферінґеа, король душитель, голова „туґів“. Ті розбишаки, сполучені тайним союзом, душили в честь богинї смерти жертви без розбору віка, не проливаючи нїколи крови, і був час, коли не можна було в тій околици нїгде порушити землї, щоби не наткнути ся на трупа. Вправдї удало ся анґлїйскому правительству значно зменшити ті убійства, однако страшний тайний союз істнує та воде свою роботу й доси.
Коло години пів до першої задержав ся поїзд на стациї Бургампур і Паспартутови удало ся тут за грубі гроші купити пару пантофлїв обшитих фальшивими перлами. Він надїв їх не без очевидної гордости. Подорожні поснїдали на борзї і рушили до стациї Ассурґур. Зелїзниця біжит тут здовж річки Тапти, що впадає коло Сурате до залива камбейского.
Тут треба би нам дізнати ся, що про все те думав Паспарту́. До приїзду в Бомбай гадав він, бо й міг так гадати, що на тім скінчить ся подорож. Але тепер, від коли гнав ся цїлою силою пари через Індиї, наступала в нїм переміна. Єго природна вдача виступила нараз на верх. Єму прийшли на гадку фантастичні ідеї єго молодости, він став тепер наміри свого пана уважати за серіозні, вірив вже, що пан дїйстно заложив ся, що они їдуть довкола землї та що тут розходить ся о час, котрого не можна на дармо теряти. Він вже непокоїв ся можливими опізненями, нещастними приго-
