Сторінка:Подорож довкола землї в 80 днях.pdf/58

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Пилип Фоґ поглянув на сер Франца Кромертія, що очевидно не міг зрозуміти, чого поїзд має задержуватись серед лїса.

Паспарту не меньше зачудований, вискочив з ваґона, поглянув иа шлях і вертаючи закликав: — Пане, тут вже дальше нема дороги!

— Що кажете? — запитав Франц Кромерті.

— Тут вже скінчила ся зелїзниця!

Бриґадієр висїв з ваґона, а за ним поволи і Пилип Фоґ. Оба обернули ся до кондуктора.

— Де ми? — запитав сер Кромерті.

— В осадї Кольбі, — відповів кондуктор.

— Чи тут задержуємось?

— Очевидно. Зелїзниця не викінчена…

— Як то, невикінчена?

— Нї! остає ще 50 миль до будови, звідси до Альлагабада, звідтам вже іде дальше.

— Адже-ж ґазети оповістили, що цїлий шлях отвертий!

— Щож робити, пане офіцире, помилили ся ґазети.

— А ви-ж продаєте білєти з Бомбаю до Калькути! — закричав сер Франц Кромерті з гнївом.

— А вже-ж,  відповів кондуктор,  але подорожні знають, що мусять з Кольбі до Аллагабад постарати ся о перевіз.

Сер Франц Кромерті казив ся. Паспарту мав охоту кинути ся на кондуктора, що тутже нїчого не завинив. Він не сьмів поглянути на свого пана.

— Пане Кромерті, — відозвав ся спокійно Фоґ, — єсли хочете то подумаймо над якими способами, щоби дістати ся до Аллагабада.