Парс вилїз на шию слона і о девятій годинї рано опустили наші подорожні Кольбі та в'їхали в гущавину пальмового лїса.
Щоби скоротити дорогу, полишив провідник на боцї шлях зелїзничий, бо сей шлях з причини перепон терену, не йшов в простім напрямі до Аллагабада. Парс обізнаний з місцевостию, казав що ощадить 20 миль дороги, єсли піде півперек лїса.
Пилип Фоґ і Франц Кромерті сидїли так глубоко в кошах, що лише голови було їм видно, їх заєдно підкидало, бо слон ішов бігцем. Але они зносили сю невигоду з правдиво анґлїйскою холоднокровностию, розмавляючи з собою дуже мало, бо ледве що бачили себе.
Паспарту, засївши на хребтї зьвіра і безнастанно підкидуваний, уважав дуже на порученє свого пана і буквально держав язик за зубами, бо инакше міг був єго перетяти на двоє. Француз пересуваючи ся то на шию слона то знов на хребет, скакав як який кльовн цирковий. Однако жартував і сьміяв ся зі своїх скоків, та від часу до часу виймав з торби цукру а понятливий Кіуні хапав єго трубою, не задержуючи ся в ходї.
По двох годинах їзди, задержав провідник слона і дав єму годинку випочинку. Звіря їло галузки і ростини та на напило ся з найблизшої калужи. Сер Франц Кромерті не гнївав ся зовсїм на сей випочинок. Він
