Сторінка:Подорож довкола землї в 80 днях.pdf/63

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

був як збитий. Противно пан Фоґ був такий різький якби лише що встав з лїжка.

— Але-ж се зелїзний чоловік! — відозвав ся ґенерал, дивлячи ся на него з зачудованєм.

— З кутого зелїза, — додав Паспарту і став порати ся коло снїданя.

Около полудня дав провідник знак до дальшої дороги. Околиця ставала дикою. По великих деревах наступили корчі тамаринди[1] і пальм карловатих, відтак пусті степи, переривані де не-де маленькими корчиками і голими скалами. Цїлу тоту часть висшого Бунделькунда, мало відвідувану подорожними, замешкує фанатичне населенє, що держить ся доси найбільше жорстоких обрядів індийскої релїґії. Власть Анґлїйцїв не могла укріпитись в краю підлягаючім впливам індийских князїв, так само не могла дістати ся до недоступних вертепів віндийских гір.

Нераз помічували наші подорожні громадки диких Індийцїв, що виявляли великий гнїв на вид перебігаючого слона. Впречім Парс оминав їх о скілько міг, бо бояв ся з ними зіткнутись. Сего дня бачили подорожні мало зьвірини, крім кількох малп, що утїкали перед ними та тлумили ся, з чого Паспарту незвичайно тїшив ся.

Єго непокоїла тепер лише одна гадка. Що зробить пан Фоґ з слонем в Аллагабадї? Чи возьме єго з собою? Неможливо, бо сам перевіз міг би єго знищити. Продасть єго, чи пустить на волю? Се цїнне зьвіря заслугувало на якісь взгляди. А єсли би так пан Фоґ подарував слона єму?… Паспарту був в великім клопотї, він не міг нїяк розвязати тої загадки.

 
  1. Квасний дактиль.