ровим поясом, украшеним брилянтами і з величавим гербом індийского князя.
Похід замикала музика і громадка фанатиків, що своїм криком приглушували нераз гук інструментів.
Сер Кромерті споглядав на сю процесию з великим смутком і обертаючи ся до провідника сказав:
— Сутті!
Парс притакнув головою і положив палець на устах. Довга процесия перейшла поволи поміж деревами і небавом послїдні єї ряди зникли в гущавинї лїса.
Згодом притихли і сьпіви і лише від часу до часу доносились здалека крики, вкінци наступила глубока тишина.
Пилип Фоґ зачув слово, вимовлене Францом Кромертім і скоро лише перейшла процесия запитав:
— Що єсть „сутті„?
— Сутті, пане Фоґ, — відповів бриґадир, — то людска жертва, але жертва добровільна; жінка, котру ми бачили, згорить завтра рано на кострі.
— Ох! гільтаї! — крикнув Паспарту з обуренєм.
— А сей труп? — спитав пан Фоґ.
— Се труп єї мужа, — пояснив провідник, — независимого князя з Бунделькунда.
— Як то, — відозвав ся Пилип Фоґ, не показуючи по собі найменшого зворушеня, — ті варварскі звичаї істнують доси в Індиях і Анґлїйцї не могли їх викорінити?
— В більшій части Індий, — відповів Кремерті, — такі жертви вже перестали; але на сї дикі околицї не маємо нїякого впливу, особливо на країну Бунделькунд. Цїла північна сторона гір Віндияс єсть театром безнастанних убийств і рабунків.
