трім лежало тїло раяга[1]. При непевнім сьвітлї побачили як запоморочена жертва лежить непорушно коло трупа свого мужа.
Відтак підпалено смолоскипом костер, а напущене оливою дерево обіймила в одній хвили ясна полумінь. В тій хвили хотїв Пилип Фоґ, ведений благородним божевільством, кинути ся на костер і Кромерті та провідник лише з трудом задержали єго.
Пилип Фоґ відіпхнув їх — коли нагле змінила ся сцена. Роздав ся крик трівоги і цїла товпа зі страхом кинула ся на землю.
Старий раяг, що лежав мертвий, встав нагле як мара, вхопив на руки молоду жінку і зійшов з нею з костра, серед диму і полуміни подібний до опира. Факіри, вояки, брамани незвичайно перепуджені, припали до землї, не сьміючи й поглянути на таке чудо!
Сильним раменем обхопивши непритомну жертву, наблизив ся воскресший до місця, де стояли пан Фоґ, Франц Кромерті і провідник. Тут шепнув їм тихенько: — Утїкаймо!…
Був се Паспарту, що користуючись густим димом і темнотою, спустив ся по гилї на костер, вхопив молоду жінку на руки і вирятував її від смерти. Єго сьміливість і божевільний страх товпи довершили спасеня.
За хвилю зникли всї чотири в лїсї і слон гнав з ними дорогою до Аллагабада. Але скажений крик а навіть куля, що продїравила капелюх Пилипа Фоґа, пересьвідчили їх, що підступ відкритий.
Дїйстно, коли дим розійшов ся, показало ся тїло старого раяга на кострі, а брамани охоловши з першого страху, пізнали що видерто їм жертву підступом.
- ↑ раяг = індийский князь.
