Зараз кинули ся в погоню разом з прибічною сторожею та стали стріляти за втїкаючими, але ті були вже далеко, кулї не могли їх досягнути.
Сьміливе пірванє удало ся. Ще годину опісля сьміяв ся Паспарту зі своєї дотепної, успіхом увінчаної гадки. Сер Фрац Кромерті стиснув руку відважного хлопця. Єго пан сказав єму „гарно“, а се слово в устах сего чоловіка рівняло ся найбільшій похвалї. Паспарту відповів на се, що цїла честь належить ся єго панови, єму самому прийшла лише „кумедна“ гадка до голови. І сьміяв ся з того, що він, Паспарту, давний акробат, бувший старший при сторожи огневій, був кілька хвиль вдівцем по прегарній жінцї, старим набальсамованим раягом!
Молода Індийка не знала з початку нїчого, що з нею стало ся. Обвинена подорожним коцом лежала в коши.
Тимчасом слон, правлений певною рукою Парса, біг скоро ще темним лїсом і годину по опущеню паґоди, дістав ся на величезну рівнину. О семій задержано ся. Молода женщина все ще була непритомна. Провідник влив їй в уста трохи води з горівкою, але одурюючий дим конопель не стратив ще своєї сили і обморок мусїв якийсь час тревати. Сер Кромерті знав сї наслїдки то й не бояв ся о єї здоровлє.
О много більше непокоїла ґенерала гадка о будучности молодої Індийки. Він не вагував ся сказати отверто
