у якогось тандитяра потрібні єму річи, т. є. сукню зі шкотскої материї, обширний плащ і чудесне футро видрове. Не вагаючись заплатив за се сїмдесять пять фунтів і вернув з триюмфом на стацию.
Міс Ауда приходила поволи до себе і єї гарні очи набирали лагідного блеску. Вдова по раязї з Бунделькунда була чудесною жінкою в цїлім европейскім значіню того слова. Говорила дуже чисто по анґлїйски і провідник не помиляв ся, кажучи, що вихованє цїлком змінило молоду Індийку.
Тимчасом мав незабавом відійти поїзд з Аллагабада; треба було відправити Парса. Пан Фоґ заплатив єму умовлену належитість без нїякого додатку, що сильно зачудувало Паспартута, бо він знав, як богато мусїв єго пан завдячувати пожертвованю провідника. Парс ризикував дїйсно своє житє в пригодї коло Пілляї, бо єсли би єго Індийцї пізнали, то ледве чи зміг би він уникнути їх мести.
Розходило ся тепер о слона. Пан Фоґ рішив справу на свій лад.
— Парсе — сказав до провідника, — ти був менї услужний і вірний. Я заплатив тобі за услугу, але не за вірність… Хочеш сего слона? Бери єго.
Очи провідника заяснїли.
— Ласкавий пане, даруєте менї маєток!
— Бери, друже, — відповів пан Фоґ, — я й так буду твоїм довжником.
— Отсе як раз по моєму! — закликав Паспарту. — Бери приятелю, Кіуні добра, відважна зьвірина.
Відтак приступив до слона, подав єму кілька кусників цукру і сказав: На, Кіуні, на!
Слон заявив своє вдоволенє муркотанєм, відтак вхопив Паспартута трубою в половину, піднїс єго до
