гори понад голову і легонько поставив на землю. П парту, цїлком не перепуджений, стиснув слоневи ру трубу у відповідь на єго заяву радости.
Незабаром Пилип Фоґ, сер Франц Кромерті і П парту сидїли в вигіднім ваґонї, в котрім також і міс Ауда займала найлїпше місце і їхали з найбільш скоростию в напрямі до Бенарес.
За дві години перебули тих вісїмдесять миль, віддїляють се місто від Аллагабада.
В дорозї прийшла молода жінка цїлковито до се . Якже она зачудувала ся, коли побачила, що она в ґонї одїта в европейску одежу, в товаристві цїлком знаних їй подорожних.
На вступі окружили єї товариші і покріпили кі кома каплями лїкеру, а відтак оповів їй ґенерал, стало ся. Описав пожертвованє Пилипа Фоґа, що вагував ся виставити своє житє на небезпечність, щ єї спасти і сьміливу гадку Паспартута, завдяки кот удав ся ратунок.
Пан Фоґ слухав оповіданя не відзиваючи ся одним словом. Паспарту був засоромлений і повто заєдно: „Не варто о тім говорити“.
Міссіс Ауда дякувала з одушевленєм своїм спа телям, більше сльозами як мовою. Єї гарні очи вис зували більше як уста необмежену вдячність. Але від на згадку страшних подїй, на вид індийскої землї, котрій ждало єї ще тілько небезпечностий обіймила трівога.
Пилип Фоґ порозумів, що дїяло ся в душі п Ауди і, щоби єї успокоіти, обіцяв відвезти єї до Го Конґ, де могла би лишити ся доки справа не забуде
Міссіс Ауда приймала з вдячностию предлож Фоґа. Іменно в Гонґ Конґ мешкав один єї свояк, Па
