европейске, гарне, з мурованими домами, отїнене пальмами кокосовими, повне маштів і вітрил.
Палькіґірі задержав ся перед домом, на око приватним, але призначеним на уряд. Полїциянт велїв арештованим висїсти, завів їх до комнати з зелїзними решітками на вікнах і сказав:
— Пів до девятої станете перед судиєю Обадія.
Відтак вийшов і замкнув за собою двері на ключ.
— На маєш! зловили нас! — закликав Паспарту і упав з стогоном на крісло.
Міссіс Ауда обернула ся зараз до пана Фоґа і зворушена сказала:
— Пустїть мене, пане! То задля мене вас переслїдують, за те що ви спасли мене!
Пилип Фоґ відповів спокїйно, ще се не може бути. Яким способом могли єґо переслїдувати за увільненє вдови. Годїж припустити, щоби обжаловуючі сьміли отверто виступити. Тут мусить бути якесь непорозумінє. Вкінци додав, що нїяк не полишить панї Ауди і що завезе єї до Гонґ-Конґ.
— Але корабель відходить в полудне, — замітив Паспарту.
— До полудня будемо на корабли, — відповів спокійно пан Фоґ.
Ті слова були так рішучо сказані, що Паспарту не міг здержати ся, щоби не сказати:
— Очевидно! до полудня будемо на корабли. — Мимо того не був цїлком о тім пересьвідчений.
О пів до девятої отворили ся двері, війшов полїциянт і попросив арештованих до примежної комнати. Се була саля переслухань, а численна публика Европейцїв і тубольцїв заповнила вже ґалєриї. Фоґ, Ауда
