тельства і мешкав в Бомбаю. Власне у свояка того Джеджеебоя надїяла ся міссіс Ауда найти притулок і опіку в Гонґ-Конґ. Але чи надїя не заведе єї, не могла рішучо сказати. На се відповів пан Фоґ, що не повинна непокоїтись, бо все дасть ся полагодити з математичною точностию! Він любив так говорити.
Чи молода жінка розуміла ті слова, не знати. Однако єї великі очи „вогкі як сьвяте озеро Гімаляю“, глядїли безнастанно очий пана Фоґа. Але строгий Фоґ не виглядав на чоловіка, спосібного кинути ся в се озеро.
Перша часть подорожи Ранґуна відбула ся дуже щасливо. Корабель минув громаду островів Андаманьских між котрими визначав ся великий Андаман з живописною горою Садль-Пік, високою на 2.400 стіп, котру моряки вже з далека розпізнають.
Корабель переїхав досить близько берега. Дикі Папуаси, мешканцї острова не показували ся. Се вправдї єства, що стоять на дуже низькім степени розвитку, але не суть людоїдами.
Острови представляли пречудний вид. Величезні лїси пальмові, бамбусові, піжмові, великаньскі мімози, папороть величини дерева, покривали береги; дальше видко було принадні начерки гір. На берегах роїли ся тисячі цїнних салянґанів (ластівок), котрих їдальнї гнїзда мають такий попит в Хинах. Але сей вид тревав коротко; Ранґун перебіг скоро попри острови і обернув ся ід проливови Маляка, що веде до моря хиньского.
Щож між тим робив аґент Фікс, котрого нещастна доля потягнула довкола сьвіта?
Розпорядивши в Калькутї, щоби єму наказ арештованя, єсли би надійшов з Лондона, відіслали до Гонґ-Конґ; поїхав на поклад Ранґуна не замічений Паспартутом, перед котрим старав ся ховати аж до
