був сильно переповнений. Богато подорожних прибу в Сінґапур. Були се Індийцї, Цейлонцї, Хинцї, Маляй Португальцї, що переважно їхали другою клясою. теперішна досить гарна погода змінила ся з послїдн відміною місяця. Море було неспокійне і часом сильний вітер, але на щастє з полудневого всхо в наслїдок чого прискорювала ся їзда. Єслй було мож приказував капітан розпинати й вітрила. Так їха вздовж берегів Анама і Кохінхіни.
Але Ранґун так само, як майже всї кораблї к панїї, що їздять по хиньских морях, мав одну важ хибу. Іменно, коли корабель був перетяжений, ішов глубоко і для того не міг розбурханому морю став потрібного опору. Єго напрям легко зміняв ся і длят треба було великої осторожности, щоби уникнути як нещастя. Звідси походила страта часу, котрої Пи Фоґ майже не замітив, але котра незвичайно гнїв Паспартута. Жалував ся на капітана, на маши на індийску компанїю і дорікав всїм тим, що зводили набирати на корабель тілько подорожн Може бути що й згадка на ґаз, котрий горів на рахунок в домі при Севіль-Ров, збільшала єго нет пеливість.
— Як бачу вам дуже пильно до Гонґ-Конґ? запитав єго раз аґент.
— Дїйстно дуже пильно! — відповів Паспарту
— Чи гадаєте, що пан Фоґ спішить ся до пар ходу, що іде до Йокогами?
— Незвичайно спішить ся.
— Отже ви вірите тепер в тоту дивну подор довкола землї?
— Цїлковито. А ви, пане Фікс?
