— Я? я не вірю!
— Сьміхотворець! — відповів Паспарту прижмуруючи очи.
Се слово вдарило аґента і занепокоїло єго, хоч не знав сам чому. Чи може Француз відгадав єго? Але яким способом міг Паспарту відкрити в нїм тайного аґента полїцийного? А однако в розмові з ним мав Паспарту якусь укриту гадку! — Раз навіть так було, що добродушний Француз сказав ще більше як хотїв, але не міг здержати язика.
— Слухайте, пане Фікс, — відозвав ся глумливо до свого товариша, — чи будемо мати нещастє згубити вас в Гонґ-Конґ?
— То єсть, — відповів змішаний Фікс, — я не знаю!… Може бути, що…
— Ах! — сказав Паспарту, — я був би дуже радий, якби ви лишили ся в нашім товаристві! Атже аґент всхідної компанїї не міг би задержати ся в дорозї. Ви мали лишити ся в Бомбаю, а незабаром будете в Хинах! Америка недалеко, а з Америки до Европи лише один крок!
Фікс дивив ся пильно на товариша, котрого лице вказувало найбільшу привітливість, а відтак розсьміяв ся з ним разом. Але розвеселений Паспарту запитав єго, чи богато приносить єму єго ремісло.
— Так і нї, — відповів Фікс спокійно. — Суть добрі і злі інтереси. Але мусите знати, що я не їду тепер своїм коштом.
— О! що до того то я певний! — закликав Паспарту сьміючись.
По сїй розмові вернув Фікс до своєї каюти і став роздумувати. Єго очевидно відгадали. Якимсь способом пізнав в нїм Француз полїцийного аґента. Але чи сказав
