про се свому панови? Яку ролю грав він сам при тім? Чи був єго спільником чи нї? Чи цїла справа була відкрита і пропаща? Аґент провів так кілька тяжких годин. Він то припускав, що все страчене, то знов гадав, що Фоґ не знає о нїчім, вкінци не знав, що робити.
Однако поволи успокоїв ся і рішив поговорити з Паспартутом отверто. Єсли би не міг арештувати Фоґа в Гонґ Конґ і єсли би Фоґ хотїв сим разом опустити остаточно анґлїйскі посїлости, мав Фікс звірити ся Паспартутови. В такім случаю, єсли служачий був спільником свого пана справа була рішучо страчена; але єслиби служачий не мав нїякої участи в крадежи, то було би в єго інтересї відказати ся від злодїя.
Таке було взаїмне положенє тих обох людий, над котрими стояв Пилип Фоґ зі своєю маєстатичною рівнодушностию. Він відбував цїлком правильно свою дорогу довкола землї і зовсїм не дбав про другорядні планети, що громадили ся довкруги него.
А однако коло него була звізда, що повинна була хоч трохи зворушити єго серце. Але нї!… На велике зачудованє Паспартута красота панї Ауди не робила на єго пану нїякого вражіня. Без сумнїву мав Пилип Фоґ серце, спосібне лише до геройских учинків, але не до любови. Не було слїду, щоби пригоди подорожні занепокоїли єго в який небудь спосіб, коли між тим Паспарту жив в безнастанній тревозї. Гнївили єго филї морскі, гвївила машина, що випускала клуби диму кляпами і в души глумив ся з повільности анґлїйского капітана корабля.
