підніме на ноги… І по що я сюди заходив! Ось побачили зазирливі (За той час, з правого боку сцени, де сидить Катруся й Палазя, підходить кіт, та побачивши собаку, тікає).
ПАЛАЗЯ (взяла на руки ляльку, пригорнула до грудий і глядячи на кота, півголосом співає):
Ой, ти Бурку, Буреньку,
Не марнуй ти ніченьку,
На гулянку не ходи,
Напитаєш ще біди.
Ходи в хату ночувати,
Нашу лялю колисати!.
ВЛОДКО (в час пісні Палазі, вперто звертається до Юрка): Куди ж ти, куди підеш?
ЮРКО: От так по саду походжу… раз вистрілю… рушницю прочищу… (готовить рушницю).
СОНЯ: І я з вами піду.
ЮРКО (на бік, не глядячи ні на сестру, ні на брата): Не вгадав я? Ще лиш цього не доставало. (Звертається до Соні). Ти-ж дівчинка — ну йдиж до дівчат — чуєш, вони мурликають, помурликай з ними й ти! Влодку, не крутися під рукою. (Остро говорить до брата, що крутився коло рушниці). Доторкнешся, тарахне! (Знов звертається до сестри). Іди, Сонечко, бався з дівчатами; а то всі на полювання, на полювання! Лови — не ляльки… Вибіжить звір — то зі страху помреш!..
СОНЯ: Що, Юрку, вовк чи медвідь? У нас же їх нема… Вовка, і медведя бачила я лише на малюнку… От, заяць торік забіг був у сад…
ЮРКО (сміючись): I ти його підстрілила?
