СОНЯ (ображено): Смійся… Полевий Максим говорив…
ЮРКО: Максим! Максим!.. Ой, інститутка! Ти здається і заяця боїшся?…
СОНЯ: Но, ні! Заяці травичку скубають, вони не кидаютьья на людий!..
ЮРКО: О ні, як попадеш на деякого, то теж тебе вхопить.
СОНЯ (не розуміючи): Що ти плетеш; у нього й зубів мало… Я бачила, як старий Максим патрошив заяця… Здається чотири зуби були в нього і то не гострі…
ЮРКО (бере рушницю на руку, сміється): Ти помиляєшся… сестричко.... Мабуть цей заяць був старий, тому не мав зубів....
(З лівого боку, позаду Юрка, подалік від лавочки, зібралися гуртком пять хлопчиків і двоє дівчат; півголосно говорять):
ПЕРШИЙ ХЛОПЕЦЬ: Глядіть, діти, яка у панича стрільба!
ДРУГИЙ ХЛОПЧИНА: Микитко, не заступай!
ТРЕТИЙ » А як сіяє! —
ЧЕТВЕРТИЙ » Хлопці, а з боку звязаний мішочок… глядіть і ріжок!
ПЕРШИЙ ХЛОПЧИНА: Ну, скажіть-же, а ріжок на що, щоб голос подавати?
ПРОЦЬ (оглядаючи всіх, говорить самопевно): Ой, з вас то! Це не ріжок! Це шротівниця!.. У татуня теж є така… Він, як ще ходив із медалем Марії Тереси… то пан йому подарували… дво-
