Цю сторінку схвалено
ЯВА 1.
КАТРУСЯ (сидить праворуч на піску, коло лавки, коло неї лялька в ліжечку, під ковдрою. Катруся гладить ляльку по ковдрі і підспівуючи гомонить):
Ой, люлі, люлі, моє маленьке
В день і вночи,
В день і вночи…
Уже твій котик, котик-муркотик,
Вснув на печи,
Вснув на печи.
ЯВА 2.
КАТРУСЯ і ПАЛАЗЯ (боса, простоволоса дівчинка в синій запасці, підходить по заду Катрусі і плеще в долоньки):
ПАЛАЗЯ: Та на що ти кота накликуєш? Прийде, шусть — і повалить твою колисочку.
КАТРУСЯ (налякана, озирається): Ти що? ти що? відкіля взялася? Не говори так… іди геть! Я лялі нікому не дам! нікому… Люблю її більше від усіх.
ПАЛАЗЯ: Ех, ти… і більше від твоєї мами? А що колись казала, як я тобі співала про Бурка? »Маму люблю і тебе, Палазю!« Ось тобі, а
