ВЛОДКО (голосно підбігає до Юрка): Ти Юрку на лови? на качки?
ЮРКО: Не кричи на весь рот! Бачиш, що йду. На качки… що лучиться… А тобі, яке діло, пустуне!… (Гладить собі під носом, наче вуса).
ВЛОДКО: І я з тобою… Даш мені раз стрілити?
ЮРКО: Теж найшовся ловець! Ти-ж не знаєш, як держати рушницю… ще себе пострілив би.
ВЛОДКО: Як ти собі не підстрілив, то й я не пострілюся. Чого так загордів?.. аж вуса скубе… Остав, остав… ні одного волоска ще нема… лише скіру надреш!..
ЮРКО: Йди, йди до дівчат! Краще бався ляльками… або »в котика і мишки«, як тобі скучно… А так, вибач, і Соня схоче йти на лови…
КАТРУСЯ (держить руки на ковдрі ляльки, ледви чутно підспівує):
ПАЛАЗЯ: Чуєш, Катрусю… паничі перечаться з собою, щоб це до якого лиха не довело…
СОНЯ (біжить з ловецькою собакою, з книжкою в руці і кричить); Зельман! Зельман! ходи!.. А-а!.. Юрку, Влодку — ви на полювання? Я веду вам Зельмана.
ЮРКО: Не треба Зельмана, не треба! Я не піду на болота! (До Соні). От, заголосила… весь дім
