борі Брьуховецького наступили різні гетьмани на правім і лівим боці Дніпра, а надто коли один з правобічних гетьманів, Дорошенко, аби правобічньа Украјіна, одступлена царем до Польшчі, не доставалась польакам, приступив до султана турецького, котриј і приньав јого в підданство в 1669 р.[1]. Кош запорозськиј виступав завше проти многогетьманства і писав напр. Дорошенкові, шчо „подобно діяволъ, всегда погибели человѣческой ищущій, насѣялъ намъ васъ, такихъ гетмановъ, яко куколю въ пшеницу, же для своихъ приватъ и интересовъ бинаймнѣй не поболите о крайнемъ упадку отчизны нашея“[2]. Шче гірше ображались вони підданством Дорошенковим туркам, називајучи јого за те јудиним товаришчем[3], — із усіх сил клопотались, шчоб звести до купи обидві Украјіни під рукоју царьа московського, тільки зо всіма вольностьами, вмовленними Б. Хмельницьким в 1654 р. За ці клопоти запорозці дістали навіть догану од царьа, шчо, мовльав, не за своје діло берутьсья, — шчо, мовльав, на те јесть царськиј војевода, та поставлениј царем гетьман[4].
Ці довели діло до того, шчо таки правобічньа Украјіна
- ↑ Умови напеч. в А. Ю. и З. Р. IX, 219.
- ↑ Лѣтоп. Сам. Величка, II, 224–226, лист 18 Окт. 1669. Порівн. вишче, 98–100, лист Јанв. 30, р. 1666, і далі, 395–396, лист Апр. 2, 1676.
- ↑ Лѣтоп. С. Величка. II, 343–346; лист Окт. 26, 1673 р.
- ↑ Післьа того, јак на раді в Перејаслові, (17 марта 1674) козаки правобічні і лівобічні поклали вибрати лівобічного гетьмана Самојловича гетьманом обох боків, а посланець Дорошенка објавив, шчо јого гетьман і собі пристаје до царьа, — згода все ж таки не наставала јак через те, шчо Дорошенко не хотів зрікатись гетьманства, так і через те, шчо козацтво не льубило гетьмана Самојловича, поставленного в гетьмани більш московськими бојарами, ніж козацькоју радоју. Тоді (1675 р.) запорозці піщли на раду до Дорошенка в Чигирин, покликавши туди ж і донських козаків, — і там Дорошенко присьаг на підданство цареві. Кошовиј Сірко објавив об цім листами до всіх городових полковників, именујучи Дорошенка гетьманом, а цереві писали, шчо вони заприсьагли Дорошенкові, шчо царь јого зоставить непорушно в городі ј буде обороньати својім віјськом «од всіх непријателів, татар, турок і льахів», — і тоді «всі міста запустілі на правобічніі Украјіні впјать льудьми насельатьсьа ј будуть тішитись својіми вольностьами і розживатись також, јак і задніпрьанська сторона». (Солов. Ист. Р. XII. 182–183, Костомаровъ. Руина, Вѣстн. Европы, 1880, Авг. 406–407).
