Сторінка:Поліщук К. Червоне марево. Нариси й оповідання з часів революції. Львів - Київ, 1921.djvu/99

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виникла проблема з вичиткою цієї сторінки
— 95 —

Через тиждень коло „Охоронного Відділу“, де була редакція „Селянської Долі“, блукала якась сільська молодиця і шукала свого чоловіка, який служив сторожем редакції. Скрізь ходила, питала, шукала, але його й слід пропав…

Безнадійно пішла до святої Софії помолитися. На площі, проти залізного Богдана, зупинилася. Довго дивилася на його баського коня і залізну шапку, а потім промовила:

— Ще й цей залізний бовван тут стоїть…

Не скінчила. Сіла на пішеход і заплакаиа.

Поуз неї проходили „галіфе“ і незадоволено говорили:

— Всяческая сволочь проходу нє дайот!..

1918 року, 10 травня.

м. Київ.