Ми не звертали великоі уваги на переговори, які велися довший час в літі сёго року між Поляками и Россиянами в российській и польскій журналистиці, в котрих висказувались конечність и спосіб заключеня згоди між обома сими народами. Як важною справою ми вважаємо таку згоду, так сим пересправам ми не приписували жадноі ваги и не надіялися зовсім, щоби на такій дорозі могло що небудь вийти. Аж як забрав голос в сій справі оден с передових наших людей за кордоном, наш найбільший учений, Микола Костомарів, ми помістили в витягу ёго статю: Полякамъ миротворцамъ (в 14-ім и 15-ім н-рах), додавши до неі своі замітки, в котрих висказувавсь наш відмінний погляд. Тепер ми дістали статю о сій справі з-за кордону, в котрій висказуються погляди на сю справу руськоі интелигенциі в Украіні. Поміщаємо сю статю и звертаємо на неі увагу обох безпосередно интересованих сторін, с котрих ачей жадна не заперечить, що голос интелигенциі украінськоі в сій справі як найбільше компетентний.
„По поводу полемики в российських столичних газетах межи „Поляками-миротворцями“ з одноі сторони, а пп. Костомаровим, Градовським, Спасовичем з другоі, „об основах для примиреня Поляків з Руськими,“ — посеред украінськоі народноі интелигенциі як зі сторони людей, що́ вийшли з народу, так и від осіб, що́ вийшли з омоскалених, ополячених и онімчених кляс суспільності, одноголосно чути гадки, в сей спосіб сформуловані:
1) Ціла тота полемика представляє появу хроничну, часто повторяючуся и ні до чого не доводячу. Вона ще ані разу не підіймалась до висоти серйозного занятя справою, котре уможливило б участвовати в ній стороні, що́ звичайно буває игнорована, котра однакож в ній найбільше заинтересована и мабуть найбільше компетентна, т. є. Украінцям[1], з-за котрих головно и вибухло й розвилося и тепер піддержується взаімне ворогуванє між Руськими и Поляками.
2) Услівя погодженя, що́ іх нині предкладають Поляки-миротворці и Руські миролюбці, суть паліятиви, мало скуточні и відповідні цілі. Позаяк при тім вони всі, прямо або убічно, зводяться ид своій Ахиллесовій пяті т. є. ид примиреню Поляків з „Российським государством“[2], а щире погодженє польскоі поспільності з згаданим государ-
- ↑ П. Костомаров, як також всі послідувателі фикциі „общеруссизма“, не можуть вважатися репрезентантами справдешніх Украінців и не можуть у всім промовляти в іх имени; тиі ж, що мають до того право, не можуть бути вислухані, тому що и Руські и Поляки цілком солидарні лиш в однім: в стараню о те, щоби Украінцям відняти всяку можливість висказатися публично.
- ↑ Гляди об сім в „Вѣстнику Европы“ за Вересень с. р. („Внутреннее обозрѣніе“ стр. 366), де найбільш солидні и либеральні жаданя, вистосувані с того поводу до не-Руських в загалі, а до Поляків в особливості, зводяться до одного: „щоби вони
