Сторінка:Привезено зїлля з трох гір на весїлля.pdf/15

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Сидір Твердохлїб.

 
***

Синє небо — аж цвите наді мною!…
Цар весни очарував небозвід:
Дихнув — хмарку замінив у левкою,
Ясне сонце у пуплях-злотоцьвіт!
Перейшов по левадї — троянда
Великанська розкотила листки…
Царю! сьвіт твій — пречудова ґірлянда,
Сама зелень, самі ярі квітки!

В твому царстві на зеленій полянї
Павутини серебристі мигтять —
Як сплетуть ся вони в снїжнотканї,
На край сьвіта, до царівни злетять!…
Здогоняти-ме їх під блакітом
Пташка, легіт, перлоцьвітний жасмін —
Тільки я за бабусиним лїтом,
Я за цьвітом не летїв на здогін!…

 
Діссонанс.
 

До захід сонця гнесь кедрина,
Шумить зі скель в вечірню даль,
 На беріг моря хуртовина
 Викочує кораль…

І чують кедри — буртить море,
Коралї вітер в даль понїс,
 Розвіяв в поли, ляг на гори
 Дощем кровавих слїз.

І бачуть, як опали филї,
Затих їх плач, сконав їх шум —
 Розсїяв захід на три милї
 Сїйбу кровавих дум…

11