Природно-заповідний фонд Київської області
зрубаної промисловими рубками головного користування, яка у разі гарної якості, іде на продаж як ділова. Але деревина з 200-літніх сосон, прямих і високих, може реалізовуватися як ділова, оскільки володіє чудовими товарними якостями. Таким чином, лісові господарства уникають високих податків на неї, проводячи офіційно її як «дрова». Вірогідно, це одна із головних причин зростання частки санітарних рубок в загальному обсязі кубометрів добутої деревини, яка зараз доходить до половини цього обсягу. Внаслідок таких маніпуляцій із поняттями, санітарні рубки в заказниках стають вигідними і прибутковими, особливо враховуючи близькість ринку збуту – Київ, із його будівельним бумом і, відповідно, постійним попитом на деревину. Отже, комерційний господарський інтерес в заказниках витісняє їх природоохоронну складову, заради якої вони були створені, прикриваючись хибними уявленнями про «оздоровлення» лісу, адже таку мету мають рубки догляду (санітарні рубки). Окрім цього, ліси, в яких декілька сторіч не було рубок (та ж сама Біловезька пуща), мають просто неймовірно високе біорозманіття, передусім завдяки наявності значних обсягів мертвої деревини – до 200 кубометрів на гектар. Але ліси в наших заказниках не мають змоги дожити до віку Біловезької пущі через вищезгадані постанови Кабінету міністрів України та недосконалі охоронні положення. Між іншим, згідно із законодавством, кількість мертвої деревини в лісах повинна бути в межах 2—3 кубометрів на гектар; ця норма стосується і заказників. Але згідно з рекомендаціями WWF ця цифра має бути піднята принаймні до 25 кубометрів. В Латвії, між іншим, ця цифра наближається до рекомендацій WWF, і масове всихання лісів внаслідок катастрофічного розмноження «шкідників» лісу не починається. Саме цим аргументом користуються працівники нашої лісової галузі для прикриття заробляння грошей, що, подекуди, набуває масштабів відвертого грабунку лісів.
Нажаль, державні контролюючі органи, як правило, не помічають, що при проведенні санітарних рубок грубо порушується, останній пункт охоронного положення будь-якого лісового заказника, згідно з яким у межах заказника забороняються «інші види господарської діяльності, що можуть призвести до втрати природної, наукової і культурної цінності заказника», а також, за наявності, пункт, в якому забороняється «порушення гніздування птахів та оселення звірів». Адже цілком очевидно, що знищення вікового лісу призводить до повної втрати його культурної, виховної та етичної цінності, а важка лісівнича техніка не лишає шансів ні рослинам, ні тваринам, заради
192
