Проблеми заповідної справи та ПЗФ Київської області
заповідного фонду. Аналогічним чином лісовпорядкування погоджується органами Мінприроди, після чого на землях ПЗФ розпочинається ведення лісового господарства, яке мало відрізняється від звичайних територій лісогосподарських підприємств (це стосується всіх лісових територій ПЗФ. Нами виявлено в заказниках «Дзвінківський», «Жуків Хутір», «Строжівці», «Чернинський», «Кончаки» та інших. У ряді випадків проводяться або проводились суцільні санітарні, або лісовідновні рубки, зокрема в заказниках «Цезарівський», «Обухівський», «Дзвінківський», «Жуків Хутір», «Катюжанський» та деяких інших). У деяких об’єктах ПЗФ, зокрема, новоствореному Чернинському, в охоронному положенні взагалі відсутня частина про обмеження рубок, тобто там дозволені навіть рубки головного користування. Тим самим нівелюється сама суть створення заказника – збереження лісу, адже він зберігається, поки не набуде поважного і відповідно товарного вигляду.
Рішення про створення об’єктів ПЗФ, зарезервованих до заповідання, не виконуються (це стосується проектованих НПП «Подесіння», НПП «Дніпровсько-Тетерівський» та низки заказників, зарезервованих для заповідання у 1994 році). Ділянки, зарезервовані під заповідання, розпайовуються та надаються для потреб, несумісних з їх подальшим заповіданням (в Київській області це стосується НПП «Подесіння»), або навіть відбуваються випадки скасування рішень про резервування територій (відомий випадок в процесі створення заказника «Ковалівський яр»).
Створення об’єктів ПЗФ дуже затягується, навіть за наявності рішень вищих органів влади. Так, за 2 роки з моменту видання відповідних Указів Президента України про створення НПП, в НПП «Білоозерський» та НПП «Залісся» не створено їхні спеціальні адміністрації та не проведено реорганізацію державних мисливських господарств, якими вони лишаються досі у національні парки. Звичайно, що відсутні і проекти організації цих територій.
Території ПЗФ можуть мати зовсім інші межі ніж ті, що містились у клопотаннях. (Наприклад заказник «Юрівський» в 2012 році створений не на тій ділянці, що є місцезростанням орхідей і для збереження якої пропонувався заказник, а на суміжній ділянці, розміщеній через дорогу від пропонованого заказника).
Процедура створення об’єктів ПЗФ така, що її легко саботувати на різних рівнях, за що законодавство не передбачає відповідальності. Після відмови землекористувача у погодженні ним створення об’єкту ПЗФ, відсутні механізми впливу на користувача. (В Київській області
195
