Цю сторінку схвалено
Поглянь лиш на сльози — цїлїсїньке море
Їх по сьвіту геть розлилось.
Куди нї піткнешся — панують кайдани;
То де вже спокою нам ждать?
Як щирі народа свого громадяни
За край ми повинні гадать!
Прощання (М. В. С-му).
На прощання, милий брате,
Що сказать тобі?
Моє серденько розтяте
Ниє все в журбі.
В темну даль без повороту
Може зникнеш ти…
А нам треба-б на роботу,
Бо люд кличе йти.
До завітів будьмо-ж певні;
Доки мисль руша,
Стіймо поруч, як найкревні,
Як одна душа!
Обійнять навік немога, —
Обійму на час…
Доки сьвіт, тяжка дорога
Не розлучить нас.
Що кайдани та напасти?
Годї потурать…
