Сторінка:Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf/29

За братів нам доля пасти,
За сестер вмірать!

В гадцї віки я з тобою,
Голубе ти мій!
Спогадай же хоть до бою
У нудзї нїмій!

 

Мара.

Бурно встали хвилї,
Відусїль течуть…
Боже… Де ви, милі?
Нї душі не чуть.

Сестронька єдина
На сьвітї була.
Проклята година…
От і ту взяла!

 

Народовцеві.

Хай панують кати, —
Не цурайся мети,
 Не тужи;
Щоб дійшов люд знаття,
Прав здобився, — життя
 Положи!