Цю сторінку схвалено
Моєю зорею ясною,
Моєю музою була!
Тебе нема, а все з могили
Твій образ сьвітлий устає, —
І знов душа почує сили,
Замарить серденько моє!
Далеко.
Там, далеко, на Вкраїнї,
Сяє сонечко ясне,
Сьвітить людям, та в чужинї
Не навідає мене.
Там десь лють ся рідні звуки,
Боротьба за люд іде…
Тута-ж часом від розпуки
Стигне слово молоде.
Там матуся теплі сльози
З горя щиро вилива…
Тута-ж хуґа та морози, —
Серце в тузї занива.
Побратими любі, милі, —
Скрізь роскидані вони:
Спочивають у могилї,
Чи по тюрмах ждуть труни.
