Сторінка:Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf/37

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Добре у сьвіт не родитись,
Краще побачити сьвіт!

 
До бандури.

Не голосна ти, вбога бандуро,
Подруго люба тюрми!
Люди осьвітні вчують похмуро, —
Їх не привернемо ми.

Прості… чи дійде-ж слово любови,
Чи їх прихилять піснї?
Супроти моря поту та крови
Що наші сьпіви сумні?

Де вже бездольцям тим відрізняти:
Ворог ти клятий, чи друг…
Треба-б поперед нам обійняти
Цїну народнїх послуг!

 
***

Нудьга без краю; серце гасне;
Сном перекинулась весна, —
Її не знав я… лїто красне
В тюрмі за нею промина.

Залїза вічні наді мною…
Гнїтить мертвота… сум та сум…