Сторінка:Про походженє людини (1919).djvu/17

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

далеко близше чоловіка чим инші ґатунки чоловікоподібних малп і є від них лагіднїйший. Але що тодї зробити з тими довгими раменами? Чи думати нам, що первісний чоловік, а радше його предок з першої половини треторядової доби мав такі довгі рамена? Та на се-ж не позволяють нам факти кістяка найденого на острові Яві! Отже може давний людський предок не був цїлковито одною з тих чоловікоподібних малп, а відрубним єством і тільки до ґібона подібним?

А може всї чоловікоподібні малпи і чоловік походять від сего загадочного єства з Трініль? Можливо се сини одного батька, сини, що розійшли ся в ріжні сторони, в ріжні житєві обставини і завдяки сему затратили спільну подобину до себе? З тих синів два брати: ґібон і чоловік найменше віддалили ся від себе і свойого батька, заховали найбільше цїх свійства. Та добре, але що-ж з тими довгими раменами? Чи батько їх мав також такі рамена і в спадщинї віддав їх синови-ґібонови, чи може є се власний набуток сего послїдного? На сю загадку кидає сьвітло цїкаве явище, загальне в цїлім зьвіриннім сьвітї. Явище се полягає на тім, що всї молоді зьвірята є далеко подібнїйші до предків свойого роду, до зьвірят, від яких виводять своє похо-