Такъ нехай же смерть къ и̂мъ прійде,
Въ пекло и̂дуть живыи̂!
Бо лукавство у и̂хъ дво́рахъ,
Зрада межи ними.
Пошлю къ Господу моленнє,
Во̂нъ подасть спасеннє.
Рано, и̂ вече̂ръ, и въ повдня я
Плачу и сумую:
И Господь нашъ правосудный
Голосъ мо̂й почує;
Оборонить одъ напасти
Мою бѣдну душу;
Бо противнико̂въ у мене
Намножилось дуже.
Богъ почує передвѣчный,
И смирить и̂хъ срого;
Бо нема в и̂хъ перемѣны,
Не бояться Бога;
На того, хто зъ ними дружный,
Рукы по̂дыймають,
И святую воны згоду
Въ ни̂вець обертають;
На и̂хъ устахъ любо й тихо,
А на сердцѣ лихо;
Слова мякши̂ одъ оливы,
А то-жъ сами̂ стрѣлы! —
Положи свои̂ печали̂
На Господа Бога:
И тобѣ одъ Ёго прійде
Сильная по̂дмога;