Цю сторінку схвалено
— 32 —
ПСАЛОМЪ 125.
Якъ вертавъ сино̂въ Сіона
Господь изъ полона:
У той часъ — нена́че втѣшный,
Любый сонъ намъ снився,
Радо̂сть у́сты намъ сповняла,
Языкъ веселився.
Господь дивне тво́рить зъ ними, —
Народы казали;
Господь дивне тво́рить зъ нами:
Мы въ ра́дощахъ стали.
Повертай же, милый Боже,
Нашихъ изъ неволи̂,
Якъ потокы быстроводни̂
На засохше поле!
Тѣ, що сѣяли слёзами,
Пожну́ть радоща́ми.
Сѣва́къ ходить зъ свои̂мъ зе́рномъ,
Плаче надъ ро̂ллями;
Заспѣває жнець, иду́чи
Зъ свои̂ми снопами.
ПСАЛОМЪ 128.
|
Много разъ уже на мѐне |
