Сторінка:Півень О. Веселымъ людямъ на втиху! (1906).djvu/103

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 112 —

поросятъ, изъ которыхъ одынъ бувъ ридный батько хочъ-бы и нашого брата, и пиднявъ за собою таку куряву, якъ неначе душъ пьятнадцять малыхъ хлопцивъ загулялысь середъ улыци въ кашу. На другый день, ище не спивалы свитови пивни, якъ дидъ уже бувъ у Конотопи. Въ ту пору бувъ тамъ ярмарокъ: народу высыпало по улыцяхъ стильке, що ажъ у очяхъ мелькало. Тильке ище було дуже рано, и вси дрималы, попростягавшысь на земли. Биля корзыны лежавъ гуляка-парубокъ, зъ покраснившымъ якъ перець носомъ; дальше хропла навсыдячкы перекупка съ креминемъ, сынькою, дробомъ и бублыкамы; пидъ повозкою лежавъ цыганъ; на вози зъ рыбою — чумакъ; на самои дорози раскыдавъ ногы бородатый москаль съ поясамы и рукавыцямы.... одно слово, багацько всякого наброду, якъ и скризь бувае на ярмаркахъ. Дидъ остановывся, щобъ роздыватьця добре. Тымъ часомъ у яткахъ началы по троху ворушытьця. Жыдивкы сталы бряжчать кухлыкамы, дымъ пишовъ скризь и скоро по всему ярмарку запахло усякою стравою. Дидови прыйшло на умъ, що у його не стае огныва и табаку: отъ винъ и пишовъ блудыть скризь по ярмарку. Не успивъ винъ пройты шагивъ зъ двадцять, колы назустричь йому запорожець. Гуляка, и по морди выдно! Червони, якъ жаръ, на йому штаны, сыній жупанъ, цвитастый гарный поясъ, зъ боку шабля и люлька на мидному цепку телипаетьця по сами пьяты, —