старша и паръ немае; а видьма усе валыть пьятёркамы. Прыйшлось остатьця дуракомъ. Не успивъ дидъ остатьця дуракомъ, якъ зо всихъ сторонъ заржалы, загавкалы и захрюкалы морды:
— Дурень! Дурень! Дурень!
— Щобъ вы полопалысь, чортивъ заводъ! — закрычавъ дидъ, заткнувшы соби пальцямы уши.
Ну, думае дидъ, видьма той разъ пидтасувала, а теперъ я самъ буду здавать.
Здавъ дидъ карты, засвитывъ козыря; подывывся у свои карты: масть хочъ куда, и козыри есть. Пишло дило сперва неначе и добре, тильке скоро видьма пидсунула йому пьятёрку зъ королямы! У дида въ рукахъ одни козыри! Не думавшы, не гадавшы, якъ учыстыть дидъ увесь пьятерыкъ козырями!
— Эге-ге, це не по козацькому! А чымъ ты бьешъ, хлопче?
— Якъ чымъ? Козырями!
— Може це по вашому и козыри, а по нашому такъ ни!
Глянувъ дидъ, ажъ справди проста масть! Що за чортова робота! Прыйшлось и вдруге остатьця дурнемъ! А бисова орда упьять заревла на все горло:
— Дурень! Дурень! Дурень! — И одъ того ревыща ажъ стилъ хытався и карты стрыбалы по столи.
Дидъ розсердывся. Здавъ карты въ послидній разъ, и упьять пишло сперва наче