Сторінка:П. Свjенціцкий. Вік XIX у діjах літератури украjінськоjі.pdf/10

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
10

Начатки́ діла наро́днього прьамо́ванньа на Укра́jіні обознача́jутцьа хара́ктером: артисти́чнім і социа́льнім — за́рівно дивні́, зарівно неjмові́рні ік дове́денньу jіх до кінцьа́ пу́тнього! Хвали́лось — бідо́ту — но при бога́ті дві літерату́ри — нему́дре мужи́цьке сло́во; жада́лось — сміх сказа́ти — прав дльа ро́бів па́нських, дльа неві́льничого кріпа́цтва!... Поверну́ть земльу́ ік восто́кови з за́ходу, зорьу схова́ть у кеше́ньу і тако́го ді́ла доби́тцьа — одна́ково зна́чило, одно́го j заслуго́вувало — сміху́, сміху́ j го́ді!...

І засміjа́лосьа па́нство в золоти́х буди́нках, пи́шне, та нерозу́мне; засміjалось іс Котльаре́вським ра́зом. До сльоз сміjа́лось, прочи́туjучи jого́ травестиjу Вірги́ліjевоjі „Енеіди;“ а jакжс ізму́чилось на́смішками — у пова́жну приjшло́ заду́му, разом з дотепним своjі́м по́етом. „Мужи́цьким сло́вом зло́жена ціла́ кни́жка; надрукова́на, обньала́ собо́jу не одну́ со́тньу ві́ршів... мужи́цького сло́ва доста́ло дльа jіjі́ зложенньа... По jа́ковому пра́ву?...

Ажь о́сь обізва́всjа Гульа́к-Артемо́вськиj. Мов та́jа ли́скавка, озари́ла всіх в Украjі́ні невели́чка та важна́, ду́же важна ба́jочка jого́. „Па́н та собака.“ Проте́стом неаби́jаким jави́лась вона́ про́ті льеgалізо́ваніj непра́вді, програ́моjу ста́ла побо́рникам за права́ льу́ду, звела́ jіх на пе́вну доро́гу. „Годі наро́дньоjі кри́вди! — загуло по Вкраjі́ні — „Соба́чоjі“ до́лі льу́ду у нечести́вого па́нства наста́ла пора́ скінчи́тцьа! Пра́вда наj ста́не сві́том — непра́вда шчеза́jе!“ Ли́хо ко́jілось дльа одни́х на Вкраjі́ні, со́нце пра́вди почина́ло схо́дити дру́гим. Артемо́вськиj попра́вив, шчо напсува́в Котльаревськиj, і оба́ вони́,