Сторінка:П. Свjенціцкий. Вік XIX у діjах літератури украjінськоjі.pdf/8

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
8

і́стнуваннье на́рода укра́jінського, мо́ви jо́го и бога́тоjі пое́зиjі наро́дньоjі, і споважні́ли ду́моjу розу́мноjу.

Чим дльа Фра́нциjі діла́ Монте́скіjа, Ру́сса, Во́льтера і і́нчі, тим дльа Укра́jіни ста́нула наро́дньа jіjі́ пое́зиjа. Викликала вона справде́шньу револьу́циjу; з накоре́нком спони́шчила да́внішніj порьа́док рі́чіj, горіні́ц усе́ поверну́ла, і на руі́ні ви́росла чудна́, наjчудні́шча кві́тка — га́дки про самоста́jне життье́ Укра́jіни!

Та незаразо́м ви́jавилась вона́ сві́том.

Ча́рівна пое́зиjа на́роду укра́jінського, незабу́тньа́ сла́ва Козаччини́, ви́співана моги́льними кобзарьа́ми, вперве спору́шила собо́jу чуттье́ артисти́чне. Шчо було́ кра́шчого в Украjіні, ви́плеканого цивіліза́циjоjу по́льськоjу, або моско́вськоjу, усе́ тото́ ки́нулось до пісе́нь наро́дніх, чуду́jучись красі́ jіх в поети́чньому зло́женньу́. Ду́ми і пісні́ наро́дні, дотепе́р виспі́вувані в степа́х, та під се́льськими стрі́хами, захо́дьать до квати́р вча́чоjісьа мо́лоді, достаjу́тцьа до діво́чоjі, а та́м і не огльану́лись — співа́jутцьа вже на па́нських поко́jах. Тако́jі го́рдости набрала́сь про́ста пі́сньа вбо́гого хліборо́ба!

Шче бі́льшоjі пи́хи надали́ jіjі́ пое́ти і повістьарі́ По́льшчі і Моско́віjі. На ла́д наро́дньоjі пі́сні заспіва́ли пое́ти по́льськоjі укра́jінськоjі шко́ли: Goszczyński, Zaleski Bohdan, Słowacki; Укра́jіна ви́ростила собо́jу тала́н Grabowsk'ого, Czajkowsk'ого, Podalic'и; вона́-ж сердечна, хоть не собі́, ви́кохала Гогольа.“ „Тарас Бульба, Ве́чери на ху́торі“ ті́лом до літерату́ри моско́вськоjі — душо́jу нале́жать до Укра́jіни; а і „Мертві ду́ші“