Сторінка:Руска Рада. Ч. 4. Русини а Москалї. 1911.pdf/33

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

„Катерино, суча дочко, що ти учинила?
Степ широкий, край великий тай занапастила“.

Цїла істория показує нам ясно як на долони, що Русини-Українцї а Москалї — се два окремі народи. Москва і московскі царі стреміли до знищеня україньскої самостійности а Русини-Українцї боронили ся до остатної хвилї против московскої та польскої переваги і все хотїли вибити цїлу Україну на волю і утворити з неї осібну самостійну та независиму козацку републику (гетманьство) із виборчим ладом та зрівнанєм усїх людий.

***

Цїла істория нашого народа — се одна предовга геройска та сумна боротьба.

Ледви наш нарід зачав збирати ся до купи під рукою україньско-руських князїв, а вже татарска орда знищила весь наш край до тла.

Зібрав ся наш нарід небавом під рукою литовско-руських князїв а вже шляхоцка Польща закинула на него свої сїти оженивши литовского князя Ягайла із королевою польскою Ядвіґою та прилучивши наші краї до Польщі.

Славні, незабутні україньскі козаки ляли свою дорогу, сьвяту кров, застелювали нашу батьківщину кістками, вкривали високими могилами за волю, за православну віру, за самостійність Руси-України.

„Гомонїла Україна,
Довго гомонїла…
Довго-довго крав степами
Текла, червонїла!“

Однак всї ті злиднї не вбили нашого народа. Наш нарід перебув такі страшні часи, як нїкотрий другий нарід на сьвітї.

Та не здавили вороги нашого народу!

„Не вмирає, душа наша,
Не вмирає воля
І неситий не виоре
На днї моря поля!“