Не знаю, де вони взялись,
Приблуда князь, — була й княгиня.
Ще молоді собі були,
Жили самі, були багаті:
Високі на горі палати,
Чималий у яру ставок,
Зелений по горі садок,
І верби, і тополї,
І вітряки на полї,
І долом геть собі село
По-над водою простяглось.
|
|
Жіл князь, тот, взисканний судьбой,
Каґда-то весело там било —
Бєз піршеств дня нє прахадїлї
Бивало, ґуслї дєнь-дєнской,
Ґудят, рєвут; віно рєкой
Ґастєй нєсїтих налїваєт;
Все пют…
Пян князь і ґостї пяни, —
І павалїлїс на дївани.
А завтра снова ажівут,
І внов кутят, і снова пют.
|
