Сторінка:Руска Рада. Ч. 4. Русини а Москалї. 1911.pdf/46

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

 Колись там весело було:
Бувало, лїтом і зїмою
Музика тне, вино рікою
Гостей неситих налива;
А князь аж синїй похожає,
Та сам несмілим наливає,
Та ще й покрикує: „віва̀̀т!“
Гуляє князь, гуляють гостї,
І покотились на помостї.
А завтра знову ожива.
І знову пє, і знов гуляє.
І так за днями день минає.
Мужицькі душі аж пищать,
Судовики благають Бога;
Пяницї знай собі кричать:
„И патріот, и брат убогих!
Наш славний князь! Виват! виват!
А патріот, убогих брат,
Дочку й теличку однїмає
У мужика, — і Бог не знає,
А може знає та мовчить!

 

 І так за днямі днє друґіє
Мєлькают. Душі крєпастния
Уж і нє станут, а піщат;
В судах за князя Боґа молят,
А ґостї знай сєбє ізволят,
Ім востарґатса, знай крічат:
„Наш князь — муж правіл саміх страґіх!
І патріот і брат убоґіх,
Наш славной князь! Віват! Віват!
А патріот, убоґіх брат,
С крєстян чуть шкури нє сдїрайот
Паслєдной дочкі не щадїт…
Ґудят апять, как в днє билиє
В палатах ґуслї; на сталє
Віно, пян князь, і ґостї пяни,
Дражат пали, звєнят стакани,
А ґолод стонєт на сєлє…

Прочитавши текст україньский і той сам текст росийский, кождий, хто уміє читати побачить, що між мовою нашою а росийскою є велика ріжниця і, що мова наша, а мова росийска є цїлком окремими, иншими мовами. Наш чоловік тільки дещо зрозуміє з росийскої мови, а впрочім вона незрозуміла і чужа для нашого чоловіка. Так само наша мова для Росиян є чужою і також незрозумілою. Коли-б Росияни розуміли нашу мову, то би не перекладали поезий Шевченка на росийску мову, а друкували би їх в тій мові, в якій писав Шевченко, то-б то в україньскій.

Бачимо отже цїлком ясно, що наша мова і росийска не є одна і та сама, навпаки се чужі і ріжні собі мови.

Так і Русини-Українцї є собі окремий, инший народ від росийского, — а Росияни се знов окремий инший і цїлком чужий для нас народ.