Сторінка:Руска Рада. Ч. 4. Русини а Москалї. 1911.pdf/48

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

До того в р. 1866. Австрия програла війну з Прусами і декому здавало ся, що Австрия туй-туй розпаде ся та що Галичину і Буковину забере Росия. Тодї вони, сподїваючи ся близького приходу Росиї, проголосили прилюдно перший раз в газетї „Слово“, що

наш нарід і нарід росийский — се один нарід, а наша мова і мова росийска — се одна мова“.

Ось так то почало ся у нас москвофільство, то значить — повстала така партия, яка каже, що наш нарід і нарід росийский (московский) — то один нарід.

Але не дурний то вигадав, „чужими руками добре тілько грань вигортати“. Ми вже з істориї знаємо, як за „добра“ була для нас Москва і як угнїтали нас, нищили і рабували росийскі царі. Їм нїколи і в гадцї не було нам помагати, — а навпаки вони завсїгди стреміли до того, щоби нас завоювати. Як би наш нарід був спустив ся на чужу поміч росийску, то ще й сегодня був би нїчого не доробив ся. Але між нашим народом було чимало людий великого серця і твердої волї, що вірили в живучість свого народа, — вірили, що власними силами зможемо осягнути красшу долю. — Вони взяли ся до працї і орґанїзациї і довели до того, що сегодня наш нарід далеко поступив наперед і вже так стоїть твердо о власних силах, що анї Поляки анї Волохи анї Москалї, анї хто небудь инший не зможуть єго захитати.

А тимчасом, як би наш нарід чекав був на поміч від Росиї від „білого царя“, — то сегодня ми були би такі бідні і слабі, що наші сусїди легко нас замогли би. — Так отже наука з того, аби не спускати ся на нїкого, на нїчию поміч, — тілько на себе самого, на свої власні сили. „Не спускай ся Грицю на дурницю!“

Тому, що старі чекали на благодать,