личини і Буковини короткий час належала до Росиї і висказував надїю і утїху, що єще прийде той час, як Москаль забере і Галичину і Буковину. Наше правительство переконало ся, що Богатирець враз із цїлою своєю партією рад би, щоби московский цар розбив нашу державу Австрию і забрав Галичину і Буковину! Се вже була зрада! Се вже було зломанє присяги, бо він як панотець присягнув вірність нашому цїсареви. За се єго скинули з пароха. Та лише з милосердя для єго жінки і четверо дїтий лишили єго сотрудником у Веренчанцї.
Тут бачимо велику ріжницю між давними „старорусинами“ — а теперішними москвофілами, чи радше „ряними Москалями“. (Москалїв називає наш нарід „кацапами“, тому і таких людий, що відлучують ся від нашого народу та тягнуть до Москаля — називають також „кацапами“, а ту партию то називають „кацапскою партиєю“). — Отже давні „старорусини“ не покидали своєї рідної мови; вони говорили і писали по нашому. Але теперішні кацапи — то плачені московскі наймити. Вони за росийскі рублї покидають вже нашу мову, вирікають ся своєї рідної Матери, — вони захвалюють росийский лад і взагалї підготовляють ґрунт до приходу Москаля. Теперішні кацапи навіть не люблять давних „старорусинів“ і поборюють їх всїми способами.
І коли старі москвофіли мали яке таке бажанє працювати для добра свого народу, то теперішним се і не в голові. Теперішні москвофіли є запроданцями росийского уряду. Вони за росийскі гроші мають ширити між нашим народом ідею росийского царизму, мають баламутити наш нарід, вносити між него роздор і на кождому кроцї розбивати єго сили. Загалом мають працювати на шкоду нашого народу. Росийский уряд хоче, аби нарід наш, що є в Австриї, був темний,
